У неділю 22 березня 2009 p. співробітники Генерального консульства України в Мюнхені начолі з консулом Євгеном Сярим відвідали українську православну Св.-Покровську парафію м. Інґольштадт. На цей святковий захід прибув також член міської ради м. Інґольштадт д-р. Йоганнес Гьорнер. О год. 10-й гості взяли участь у Богослуженні, яке відправляв настоятель о. протоієрей Валентин Смоктунович з о. протод. Олегом Євсевським. Отець Валентин привітав гостей і висловив радість з приводу їх бажання відвідати громаду й ознайомитися з її житттям. Отець Валентин також подякував адміністрації м. Інгольштадт за надання допомоги на покриття коштів утримання церкви. Староста Олег Кратт у своєму вітальному слові підкреслив, що цей візит є особливо радісною подією, бо вперше предстaвники тепер незалежної української держави відвідали громаду.
Після Богослуження Олег Кратт і його дружина Наталія запросили гостей на спільну трапезу у приміщенні при церкві, під час якої промволяли отець В. Смоктунович, староста О. Кратт і д-р. Йоганнес Гьорнер. Тут слід згадати, що д-р. Гьорнер багато допоміг для збереження церкви і тим самим громади, коли баварський уряд мав намір продати цю будівлю, в якій знаходиться церква. Д-р. Гьорнер розповів дещо з історії міста й про цю будівлю. В минулому місто Інґольштадт було резиденцією баварських герцоґів і гарнізонним містом. Будівля збудована як каземат і служила за пороховий склад. Вона відома під її історичною назвою як Патроненгауз. Будівля тепер служить як церква цілі, яка є вічною, сказав д-р. Йоганнес Гьорнер.
Після Другої світової війни Св.-Покровська церква від часу її заснування в 1945 році була осередком релігійного й культурного національного життя українців, місцем зустрічей і спілкування. Це був - як висловився д-р. Гьорнер – своєрідний клаптик батьківщини, рідний дім для людей, котрі у війну при різних обставинах потрапили до Німеччини і з тих чи інших причин залишилися в ній. Ця церква стала символом солідарності християн різних конфесій, котрі відстояли її існування. Це єдина українська православна церква в цій країні з перших повоєнних років, яка збереглася по сьогодні. Пан Гьорнер сказав, що він є римокатолик і вперше радо побував на православному Богослуженні, з якого виніс гарні вряжіння. Олег Кратт розповів дещо з життя громади, про її турботи й успіхи, більше всього про турботи.
Після спільної трапези гості й господарі відбули на цвинтар Вестфрідгоф, щоб вшанувати пам’ять в час війни погиблих земляків, похованих там у спільній могилі. До пам’ятника погиблим представники українського Генконсульства поклали квіти. Отець Валентин і присутні помолилися за вічний спокій спочилих земляків. На прощання хористи заспівали пісню про журавлів: "Чуєш, брате мій, товаришу мій..."
